МАРЕК ВАНІК: «НЕ ВБИВАЙТЕ У ДІТЯХ ТВОРЧІСТЬ!»

Поради європейського тренера у вихованні футболістів

В рамках співпраці Академії НФК «Ураган» та польської агенції EmSport ми запроваджуємо рубрику пізнавальних матеріалів, в якій публікуватимуться думки відомих європейських коучів про методику та психологію виховання юних футболістів. В рамках першого матеріалу – інтерв’ю кваліфікованого тренера УЄФА, викладача тренерської футбольної асоціації Німеччини Марека Ваніка.

«Тренери часто втручаються в гру, нав’язують дітям, що робити, як грати. Вони навчають, а не дозволяють вільну гру. Це велика помилка, тому що юним споротсменам не можна нав’язують дорослий футбол…»

 

– Ви багато років працювали у Німеччині і повернувся до Польщі, як викладач в Школі тренерів. Яка різниця між дитячими тренерами у цих двох країнах?

Польські тренери обов’язково хочуть вигравати, а німецькі – зосереджуються на навчанні гравця, і вони мають більше знань у методології занять.

 

– У Польщі виникає проблема з тренерами, які грають тільки на результат. Я бачив багатьох, які кричать на дітей, бо вони погано зіграли, чи не забили гол. Як з цим боротися? Як до них достукатися?

Найкращий спосіб – вдосконалення через навчання. Перш за все, вони повинні пройти стажування. Мета дитячого тренера – навчити та допомогти розвиватися, а не ставити установки на перемоги.

 

– У Німеччині стикаються з аналогічною проблемою?

Швидше за все, ні. Це пов’язано із систематичним процесом навчання тренерів. Більшість з них розуміють цілі юнацького футболу, не звертаючи особливої ​​уваги на результати.

емспорт

– Які помилки найчастіше допускають тренери у роботі з наймолодшими дітьми?

Насамперед, тренеру бракує фізичної активності під час заняття. Він весь час стоїть та інструктує дітей, але не бере участі в деяких епізодах тренування, не заохочує дітей, не грається з ними. Через таку пасивність маленьким футболістам не вистачає прикладу. Відповідно тренер не бачить помилок, зроблених дітьми, і не коригують їх. При цьому тренер дистанційно керує діями гравців, нав’язує своє бачення. Таким чином, не дозволяє дитині проявити себе, свою творчість, показати свої кращі здібності. Маніпулювання найкраще видно в матчах, коли ви чуєте від тренера підказки: «віддай!», «бий!», «повертайся»… Діти, як маріонетки, якими управляють. Це велика помилка, коли дітям нав’язують дорослий футбол. Вони хочуть грати по-іншому. Завдання тренера надихати їх, допомагати самостійно робити висновки і приймати рішення.

 

– Як це зробити?

Говорити легко, насправді, реалізувати важче. Якщо тренери хочуть мати творчих гравців, то самі повинні бути такими. Маю на увазі тренерів, які ведуть дітей до 13 років. Дайте їм можливість грати індивідуально. Це найкращий вік, щоб вони навчилися вигравати «дуелі» в нападі та обороні. В майбутньому гравці, які вміють грати «один на один», є найбільш цінними в команді, адже можуть вирішувати долю матчу. На жаль, багато тренерів не дозволяють дітям обігрувати свого суперника., схиляючи їх до передачі, а це вбиває творчість.

 

– Як пояснити дитині, щоб не допускала помилок?

Тільки не критикою. Тренери повинні дбати про високу мотивацію, хвалити за те, що гравці вже вміють. У Німеччині це називається «підтвердженям». Наставник має давати якомога більше позитивних коментарів і порад футболісту.

 

– Але як дитина може вдосконалюватися, коли чує тільки позитивні відгуки?

Навчання не може бути негативним. Від критики координація чи техніка не покращаться. Треба йти іншим шляхом.

 

– Чи може дитячий тренер використовувати на тренуваннях свисток?

По можливості, ні. Свисток викликає не дуже адекватну дисципліну в команді. У сучасній педагогіці існують інші методи, інші можливості.

 

– Які, наприклад?

Найкраще це робити за допомогою жестів або інтонації. До прикладу, говорити голосніше, щоб діти почули, або придумати спільний знак рукою. Не дозволяйте дітям розбігатися. Розмовляйте тихіше, коли потрібна концентрація чи хочете донести важливу інформацію.

 

– Я знаю клуб у Варшаві, в якому діти звертаються до тренера по імені. Це хороший метод?

Тренер повинен бути прикладом для дітей в їх спортивному житті. Якщо вони довіряють йому, то пов’язані з ним емоційно. Кожен наставник повинен прагнути бути авторитетом, не через титул, а через особистість. У дорослому футболі, звичайно, по-іншому, там повинна дотримуватися певна дистанція і субординація.

 

– Що таке «золотий вік» в житті дитини, про який так багато говорять в процесі виховання?

Це переломний і найважливіший у їхньому розвитку період, це вік від 10 до 12 років. Іноді через затримку біологічного розвитку він триває до тринадцятирічного віку. В цей проміжок  тренери несуть велику відповідальність за своїх вихованців.

академія ураган

– Чому це так важливо?

У зв’язку з анатомічними змінами цей вік дуже сприятливий. Організм росте, пропорційно розвивається, з’являється краща адаптація. Важливі зміни відбуваються і в нервовій системі, що дозволяє дізнатися їм про нові рухи та покращити координацію.

 

– Чому саме десятирічні діти, а не семирічні?

В ранньому віці ще відсутня пластичність нервової тканини. А в 10-12 років вона на 90 %  відтворює дорослий організм.  Крім того, стабілізуються психічні процеси, завдяки чому діти стають більш обізнаними з тим, чим вони займаються на тренуванні.

 

– Вони починають більше розуміти?

Навчаючи їх техніці чи координації, вони вже усвідомлюють, коли роблять помилку, а, що роблять правильно. Вони стають більш залученими до процесу, позитивніше сприймають навантаження, хочуть вчитися і мають мету.

 

– Якщо в цей період щось втрачено, чи можна це надолужити пізніше?

Дуже складно. Саме тому в цьому віці з дітьми повинні працювати фахівці, які дуже добре знають свою роботу і вміють правильно проводити заняття. Якщо діти потраплять до тренерів, які не мають необхідних знань, вони допустять багато помилок в цій найважливішій фазі розвитку. Це призведе до консолідації серйозних поганих звичок. І в наступні роки доведеться витратити багато часу на вдосконалення елементарних питань. Простіше відразу вивчити правильні елементи координації або техніки, аніж витрачати час, щоб перевчити. Через перебіг нервових процесів це стає значно складніше.

 

– Чи часто доводиться перевчати дитячих тренерів з навиками дорослого футболу?

Це основна проблема в навчанні. Чим на вищому рівні вони грали, тим більше у них проблем з переходом на специфіку навчання дітей та молоді. Це два різних світи. Різні філософії, різні цілі. Це не проблема для маленьких гравців, але серйозна проблема для тренерів.

 

– Ви також грали у дорослому футболі…

Протягом десяти років я був залучений до «Zagłębie Sosnowiec», а в 21 рік перейшов до філіалу з третьої ліги «АKS Niwka», ще через чотири роки я виїхав до Німеччини.

 

– Важко було перейти до юнацького футболу?

В  Німеччині я зрозумів, що ніколи не буду грати в Бундеслізі, і я не маю шансу перейти до професійної команди, тому я присвятив себе роботі з дітьми та молоддю. Мені стало легше адаптуватися до цієї проблематики. Моя свідомість формувалася на тренерських стажуваннях у цій країні, де я отримав всі ліцензії.

 

– Німеччина дає найкращі знання в цій сфері?

Це так.  Раніше, щоб мати свою унікальну та ефективну версію навчання, німці спостерігали за голландцями. Ефект був очевидним – через десять років після початку реформи більше 50 % гравців Бундесліги були випускниками академій.

 

– Ви стали свідками футбольної революції в Німеччині з 2002 року, що через дванадцять років привела їх до вершини світового футболу. Що стало ключовим моментом?

Я не назву одного елементу. Звичайно, це створення спеціалізованих центрів для дітей по всій країні. Це – 366 таких шкіл. Кожен клуб, який з’являється в першій, другій чи третій лігах повинен мати свою академію. Це вимога влади. Існує невелика загроза, що якийсь талант залишиться непоміченим. З німецької команди на останньому Євро тільки Йонас Хектор («Кельн») був не з цього селективного «сита».

 

– Як працюють такі спеціалізовані центри?

Кожен рік німецька спілка виділяє 6-7 мільйонів євро на рік для їх функціонування. Діти потрапляють туди у десятирічному віці, де і проводять наступні 5 років. Тільки найкращі переходять в академії професійних клубів, менш здібні – шукають можливості в інших клубах. Всі тренуються за аналогічною програмою на об’єктах місцевих клубів, які добре оснащені, тому що в їх інтересах забезпечити оптимальне місце для молоді. Такі об’єкти вибирає німецький футбольний союз (DFB –  далі),  і платить за них. Тому клуби конкурують, щоб союз вибрав саме їх поле.

 

– Сила німців, безперечно, – підготовка тренерів. За офіційними даними з 2014 року 5,5 тис. тренерів отримали дипломи УЄФА та 1070 ліцензій УЄФА «Pro». Для порівняння, дані з Польщі: 850 дипломів УЄФА «A» і близько 200 «Pro».

Асоціація футболу Нижньої Саксонії, з якою я пов’язаний, щорічно навчає понад тисячу тренерів на ліцензії УЄФА «C», котра дозволяє працювати з дітьми та молоддю. До початку реформи кожна асоціація готувала тренерів по-своєму, і футбольний союз вирішив об’єднати їх. Кілька років тому тренери знову повинні були вчитися, і це включало додаткові курси. Наприклад, тренер УЄФА «B» повинен зробити це знову, і отримував від УЄФА «C». Звичайно, на початку було багато критики, але в підсумку, таке рішення було правильним і навчання підняло футбол на вищий рівень.

 

– У 366-ти спеціалізованих центрах, про які ви згадали, працюють тренери з мінімальною ліцензією УЄФА?

Наразі з ліцензіями УЄФА та «Pro». Або нова ліцензія – «Elite Youth».

 

– Розкажіть про програму «20 000+», яку було запроваджено в Німеччині кілька років тому?

Це проект Футбольного Союзу  спільно з Міністерством освіти. 21 000 початкових шкіл мали вибрати одного вчителя, якого кваліфіковані тренери з союзу перенавчають для проведення футбольних занять. Програма дуже популярна, і до цього часу її пройшло понад 28 000 вчителів. Вони повертаються до своїх шкіл і проводять у них відповідні заняття. Ось чому просування футболу в Німеччині настільки потужне.

Перше завдання полягало в тому, щоб дбати про здоров’я школярів, а також – покращити їхні навички координації, роботу з м’ячем і без. У них є база для отримання знань моторики, що допомагає поліпшити рухові навички. Вони також підвищують когнітивні або розумові здібності, тому що тренування вимагає мислення. І найголовніше – DFB піклується про інтеграцію обдарованих дітей, які приїхали з інших країн. Це пріоритетні цілі цієї програми. Я шкодую, що в Польщі не проводиться подібна діяльність. У країні надто мало уроків фізкультури, а в початковій школі вони взагалі відсутні.

академія ураган

– Як німці долучають дітей до футболу? У минулому на вулиці були таланти, а сьогодні діти проводять більше часу вдома. Дворовий футбол вже не популярний?

Ця проблема відома і широко трактується тренерами та наставниками, які стараються популяризувати футбол. Через більшу кількість полів у невеликих містечках, діти там грають більше, ніж в мегаполісах.

 

– Їх залучають тренери?

Ні, діти організовуються самостійно. Це типовий задній дворик, як у старі часи. Але в школі активні вчителі повинні поширювати ці ідеї.

 

– Молоді польські футболісти їдуть на Захід, і відзначають інтенсивність тренувань, кажуть, що їм спочатку важко адаптуватися. Ця різниця відчутна і в дитячому віці?

У Німеччині думають про те, щоб молоді футболісти тренувалися та грали з високою інтенсивністю. Це пов’язано з їх природними характеристиками, адже, навіть якщо вони швидко втомлюються, то їм потрібно не багато часу для відновлення. Коли мова йде про суб’єктивні почуття втоми, то в підході до дітей використовуються інші стандарти, ніж до дорослих.

 

– Що це означає?

10-річна дитина після виконання вправи відчуває 20-30 % втоми. У дорослої людини – це на рівні 70-80 %, що вдвічі більше. Якщо ви вийшли на поле та інтенсивно побігали впродовж

15-ти хвили, то ваша стомлюваність оцінюється в 70-80 %. В дитини – цей показник менший. Вони можуть грати інтенсивніше також тому, що мають іншу послідовність руху.

 

– Одним із наслідків революції в Німеччині та нового сприйняття футболу є час, який провів гравець з м’ячем. Було 2,7 секунди, тепер – 1,3…

У Бундеслізі – навіть секунду! Необхідна швидка гра, і це можливо завдяки високій інтенсивності навчання, а також координації і техніко-тактичних навичкам.

 

– У Франкфурті створено новий федеративний центр, який також призначений для обміну ідеями навчання. У якому напрямку Німеччина хоче розвиватися?

У Німеччині буде тренінговий центр для тренерів, а також база для всіх команд, включаючи й збірні. Вартість її будівництва складає понад 120 мільйонів євро. Плани грандіозні. На останньому з’їзді говорили про план на 2020 рік, який є перспективою розвитку футболу на найближчі чотири роки. Німці хочуть бути готовими до змін, вони не збираються зупинятися. Вони постійно шукають ідеї щодо вдосконалення.

Лукаш Олковіч, газета «Спортивний оглядач» (Польща).

 

0 replies

Leave a Reply

Want to join the discussion?
Feel free to contribute!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *